Церква Спаса на Берестові

Для сучасників Радянського Союзу місто Москва – це «серце великої Батьківщини», як стверджували в ті часи всі шкільні підручники. Але не всім відомо, що засновник цього знаного у всьому світі міста Юрій Долгорукий – син українського князя Володимира Мономаха, і прах його перебуває в Києві, у церкві Спаса на Берестові, на території, прилеглій до Києво-Печерської лаври.

Берестово – велике княже село, вотчина київських князів (10-12ст.), улюблене місце Володимира Великого.

Тут, згадують літописи, був його заміський княжий замок, куди він приїжджав для відпочинку й полювання, тут він утримував чимало наложниць, , тут і почив у 1015 році. Пройде 100 років, і його правнук Володимир Мономах скличе в резиденцію на Берестові князів і тисяцьких, щоб розробити новий після «Руської правди» Ярослава Мудрого юридичний устав. А потім у селі з’явиться невелика кам’яна церква Спаса (перша згадка в літописі датується 1072 р.) І стане вона родовою усипальницею Мономаховичів.

Первісно це був шестистовпний тринефний (неф – довгий коридор) храм 20х30м з трьома апсидами (напівкруглий виступ). На єдиній стіні, яка збереглася від тих часів, добре видно незвичну фактуру стін. Це характерна для часів Київської Русі цегляна кладка «утоплених рядів»: кожен другий ряд закладався на кілька см глибше, а утворену таким чином проміжність заповнювали спеціальним рожевого кольору розчином – і складалося враження широкого шову. Ця рожево-червона кладка створювала неповторний смугастий вигляд фасадів церкви.

Церкві Спаса довелося пережити кілька великих руйнувань: землетрус 13 ст., 1240 р. – нашестя Батия, 1482р. – руйнування Менглі Гіреєм. Кілька віків перебувала вона в руїнах. Нарешті в 1640р. київський митрополит Петро Могила взявся за її відновлення. За його замовленням, храм реставровано в стилі українського бароко з використанням вцілілих стін, а розпис здійснили місцеві та грецькі майстри з Афонського монастиря. Соковитий орнамент на фронтонах, віконних та дверних прорізах, яскраві фарби, витончене різьблення – все це у стилі бароко робили для того, аби інтер’єр храму виглядав ошатно й урочисто.

1813 року за проектом архітектора А. Меленського прибудовано дзвіницю в стилі класицизму, у її нижньому ярусі знаходиться вхід до церкви.

Уже за радянських часів до 800-ліття Москви (1947 рік) на місці поховання її засновника з’явився у формі давньоруського саркофага надгробний пам’ятник з українського лабрадориту (камінь сіро-зелених відтінків).

Справжнє диво виявили реставратори в 1970 році на стінах нартекса (крите приміщення між входом і серединою): це фресковий живопис 12 ст. Він є унікальним для вивчення історії монументального живопису Київської Русі. Одна з них, площею 100 квадратних метрів (умовно названа «Чудесний лов риби»), за стилем настільки відрізняється від відомих київських фресок, що їй важко знайти аналогії. Зміст фрески біблійний: на ній відтворено момент явлення Ісуса Христа своїм учням, що всю ніч безуспішно ловили рибу в Тівіріадському (Галілейському) морі, аж поки Господь, явившись перед ними, не вказав їм на рибне місце. Наші талановиті предки зобразили цю сцену так, ніби відтворювали реальне життя: радістю, захопленням, торжеством сяють обличчя риболовів – і настільки живо, що мимоволі переймаєшся їхніми почуттями.

На одній із фресок 17ст. є зображення покровителя церкви Спаса – Петра Могили (це прижиттєвий портрет): виразні карі очі, високий лоб, аристократичний ніс з горбинкою, стулені вуста, широка посивіла борода. Називають цю фреску «Дар Петра Могили».

Унікальна пам’ятка часів Київської Русі на сьогодні знаходиться у стані реставрації, тому сподіваємося, що незабаром на власні очі зможемо побачити і насолодитися мистецтвом споруди й живопису в церкві Спаса на Берестові.

Пропонуємо переглянути, ще не менш цікаву статтю про історію Десятинної церкви.

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(3 Голосів)
3.9 out of 5 based on 16 votes