Церква Богородиці Пирогощої

Найдавніший історичний район Києва на правобережній низовині – Подол. Звідси і назва – долішня місцевість. Тут, на Замковій горі, виникло перше поселення. Ще за півстоліття до прийняття християнства діяв перший на Русі православний храм. Церква Успіння Богородиці (Пирогоща) була головною церквою Подолу. Вона стояла в самому центрі на знаменитому торговищі. Закладено її було у 1131р. київським князем Мстиславом Великим (син Володимира Мономаха), а завершено вже після його смерті 1136р.

Звідки ж походить назва церкви? За однією із версій, вона пов’язана з іконою Богородиці, привезеною з Константинополя (про це йдеться в літописі); це святиня храму. Зберігалася вона у константинопольській вежі (грецькою мовою «пиргос» - це башня), звідси й назва Пирогоща. За іншою версією, назва складається із сполучення двох слів: «пира» (жито, борошно) і «гоща» (гість, купець); якщо це так, можливо, церкву поставили купці, які торгували хлібом. І був ще здогад, ніби ікона належала київському боярину Пирогостю.

Пирогоща була цікавою спорудою і, як свідчать згадки в літописі, досить значима серед інших храмів. Тут зберігався міський архів, у свята збиралися ремісники та купці, відбувалися збори міських жителів. У наступні століття (17ст.) функціонували школа, сирітський притулок, лякарня для бідних. У «Слові о полку Ігоревім» повідомляється: «Игорь едет по Боричеву (Андріївський узвіз) к святой Богородици Пирогощей». Визволившись із половецького полону і відвідавши київського князя Святослава, герой відомого твору спускається узвозом не в Печерську лавру, не в Софійський собор, а в церкву Пирогощі – просити прощення за свої нерозважливі дії у Божої Матері.

Під час археологічних досліджень виявилося, що фундаменти церкви найпотужніші серед усіх пам’яток давньоруської архітектури – на глибині 4 м від верхнього обрізу фундаменту (порівняйте: у Софійському соборі 1 м). Також тут вперше використана «порядова» кладка, тобто на ряд цегли накладався новий ряд цегли (раніше використовувалася «змішана» техніка кладки: плінфа чергувалася з бутовим камінням, тобто шматки каменю неправильної форми). Археологи розчистили чудову підлогу 17 ст., викладену різнокольоровими полив’яними плитками, а під нею виявилося багато поховальних цегляних склепів. Тут ховали київських війтів (голова міського самоврядування) та найпочесніших громадян, наприклад видатного архітектора 18 ст. І. Г. Григоровича-Барського (проводив реставрацію в 70-х роках 18 ст.).

Пирогоща являла собою шестистовпний трьохнефний однокупольний храм. Стіни прикрашали пілястри (виступ у стіні) з напівколонами (у давньоруському зодчестві така форма використовувалася вперше). У результаті історичних руйнувань, церкву перебудовували: італійський архітектор Себастіано Брачі (1613р.) у стилі ренесансу, після пожежі 1811р. – міський архітектор Андрій Меленський у стилі класицизму. На фото кінця 19 століття зображено ряд дерев’яних крамниць навколо церкви, що значно псувало її зовнішній вигляд. Останнє руйнування було в 1935 році за наказом радянської влади. Була ще думка відновити будівлю для музею «Слова о полку Ігоревім».

У 1998 році храм відбудували заново. Його відмінність від інших подібних київських храмів полягає в стилі давньоруської архітектури (12 ст.), який зуміли відтворити сучасні зодчі. Саме такими були храми в Київській Русі. Розпис стін, звичайно, сучасний. Яскраві світлі кольори відтворюють життєвий шлях Богородиці, світлий за своїм призначенням і сповнений вірою.

Успінням (засипанням), а не смертю називає Церква кончину Богоматері, бо смерть як повернення тіла землі не торкнулася Її. Коли через 3 дні відхилили вхід до печери, куди поклали тіло Богородиці, побачили там лише поховальні пелена. Так Господь Іісус Христос прославив свою Пресвяту Матір: Він воскресив Її, взявши до Себе. Свято Успіння Богородиці відзначають 28 серпня, це одне із найбільших двунадесятих свят у православних. А церква Успіння Богородиці – це найбільший вияв любові й довіри наших предків до Матері Бога Нашого.

Пропонуємо переглянути, ще не менш цікаву статтю про історію Кирилівської церкви.

Опубліковано: Останнє редагування: 27 травня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(3 Голосів)
4.5 out of 5 based on 4 votes