Трапезна церква

Преподобні Антоній і Феодосій Печерські, безперечно, заслужені історичні особистості, так як вони є засновниками Києво-Печерської лаври. Тож спочатку поведемо мову про їхнє подвижницьке життя. Антоній, уродженець Чернігівської області, змалку прагнув духовності, пішов на Афон (Греція), прийняв там постриг і усамітнився в печері. Через деякий час ігумен ближнього монастиря (Єсфігменського) дав йому послушання йти в Русь і насаджувати в цій новій християнській країні іночество (монашество).

Антоній прийняв послух. Коли прибув у Київ, там уже було кілька монастирів, але він поселився в печері. Йшов 1051 рік. Антоній вів аскетичне життя (його стравою були хліб і вода), до нього приходили за духовною порадою і благословінням, і незабаром слава про нього розійшлася й по інших містах. Дехто став проситися до нього на проживання, й одним із перших був Феодосій.

Праведник Феодосій родом із Курська. Змалку відзначався скромністю, покірливістю та іншими доброчесними якостями. Якось почув у церкві такі слова: «Хто любить батька чи матір дужче, ніж Мене, не гідний Мене». Вони так зворушили його єство, що Феодосій наважився покинути матір і вирушив у Київ до преподобного Антонія. «Сам Бог привів мене до тебе, буду виконувати все, що накажеш,» - сказав йому. Незабаром був обраний ігуменом (настоятель) цього незвичайного монастиря, розташованого під землею (церква, трапезна, келії). Ченцям годилося проводити час у неспинних роботах, і Феодосій розподіляв їх кожному по силі й сам був у всьому зразком для братії: носив воду, рубав дрова, працював у пекарні, одяг носив простий і старезний, першим з’являвся у церкву чи на монастирські роботи. Ще відзначався великим милосердям до бідних: біля монастиря влаштував дім для убогих, сліпих, калік, немічних і десяту частину монастирських доходів передавав на його утримання. Кожну суботу посилав віз хліба у темниці засудженим.

Незабаром заснований преподобними Антонієм і Феодосієм Києво-Печерський монастир став оплотом православної віри, центром, звідки християнство поширювалося по всій Київській Русі.

Серед споруд монастиря обов’язковою була трапезна (їдальня), так як статут передбачав спільне харчування ченців; під час трапези черговий монах вголос читав Житія Святих. До Трапезної палати прилягає церква на ім’я Святих Антонія та Феодосія Печерських (освячена 1895 року), і її теж називають Трапезною. Це наймолодший храм на території лаври, архітертурна пам’ятка вже кінця 19 століття. Збудована вона там, де були попередні трапезні 12-го і 17-го століть, а найперша, як згадувалося, була підземною.

Трапезна палата і церква – це єдиний комплекс, розмежований тільки архітектурою: прямокутна обідня зала у русько-візантійському стилі та прилягаюча до неї однокупольна церква, подібна до храмів Візантії. Церква, ця двоповерхова 8-кутня споруда, перекрита банею діаметром 20 м (навколо ще 8 малих бань). За задумом архітектора В. Ніколаєва, баня мала бути зменшеною копією купола Святої Софії в Константинополі (нині Стамбул), діаметр якого – 32 м. Але не тільки зовнішня подібність єднає їх. У стамбульській Софії використано особливе розташування прорізаних вікон, і світло створює враження, ніби купол ширяє над стінами, а не укріплений на них. Це особливий художній прийом, і його можна спостерігати у Києві лише в храмі Святих Антонія та Феодосія Печерських. Внутрішні роботи (сюжетні й орнаментальні розписи в техніці масляного живопису) виконували під керівництвом архітектора О. Щусєва художники: І. Їжакевич, П. Верещагін, А. Лаков, Г. Попов (до 1910 року). Поряд з біблійними сюжетами розміщені зображення святих, що прославилися в Печерському монастирі. Дуже незвичайний мармур використано в інтер’єрі. Деякі породи (наприклад, зелений «верде антіко») О. Щусєв замовляв в Англії; є каррарський білий мармур, сірий – сиєнський. Фасади також декоровані складним візерунком, підмурок прикрашений рустом (камінь з грубо обтесаною лицьовою поверхнею).

У радянський період будівля Трапезної використовувалася як Музей атеїзму. Під куполом висів маятник Фуко – експерементальний доказ обертання Землі навколо Сонця. Нині це кафедральний (храм, у якому служить єпископ) собор УПЦ в м. Києві. За своїм призначенням Трапезна палата не використовується вже 100 років, тут проходять церковні форуми, врочисті збори. З 1990 року у церкві проводять Богослужіння.

Є ще один цікавий об’єкт на території Трапезної. Біля її стін знаходиться невеликий некрополь: поховання Василя Кочубея (генерального судді Війська Запорозького) та Івана Іскри (полтавського полковника), скараних Іваном Мазепою за зраду національним інтересам, а також поховання П. Столипіна (прем’єр-міністра Російської імперії, який заповідав у разі насильницької смерті в Києві поховати на території лаври), і який зневажливо заявляв: «Малоросійської (української) мови не було, немає і не буде».

Незважаючи на свій «юний» столітній вік, Трапезна палата з церквою Святих Антонія та Феодосія Печерських свідчить про шанобливе ставлення нащадків до засновників Києво-Печерської лаври, є мистецьким шедевром її авторів і будівничих-майстрів.

Пропонуємо переглянути, ще не менш цікаву статтю про історію Троїцької надбрамної церкви.

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
5.0 out of 5 based on 1 vote