Десятинна церква

Володимир просить руки у візантійських правителів їхньої сестри Анни, приймає хрещення (з ім’ям Василь). А по тому приступає до будування церков, зводить новий дитинець (центральна укріплена частина міста), який в історичній літературі відомий як «город Володимира». Найвизначнішою спорудою, композиційним центром стала у ньому церква Богородиці (989-996). На її утримання князь пожертвував десяту частину своїх прибутків, через що її і назвали Десятинною.

За народним переказом, церква постала на місці загибелі великомучеників – християн-варягів Федора (батько) та Іоанна (син). Сталося це так. За 5 років до прийняття хрещення здумали язичники принести в жертву ідолу Перуну хлопчика та дівчинку. Жребій випав на малолітнього сина Федора. Батько не погодився, бурхливо запротестував, пристрасно проповідуючи, хто на землі істинний Бог, і викриваючи язичників. За цей протест язичники помстилися мученицькою смертю обох, знищивши і помістя, де пізніше постала Десятинна церква - перший кам’яний храм у стародавньому Києві. Так повелів князь Володимир: руйнувати язичницькі капища, а на їхньому місці зводити християнські храми.

Як свідчать археологічні розвідки, церква була побудована за зразком візантійського храму (зразком стала Фароська церква Богородиці в Константинополі): шестистовпна, хрестокупольна, стіни – з каменю та плінфи (цегла, вироблена з розчину вапняку та подрібненої кераміки), внутрішній простір перекривався зводами у формі хреста, опертими на 4 центральні стовпи. Три нефи (поздовжні коридори) були оточені галереями. Із західної сторони підносилися дві башти, які разом з багатоглавою верхівкою надавали церкві особливої урочистості. Сприяв цьому і рельєф – Старокиївська гора. Кам’яниця високо підносилась над дерев’яними кварталами дитинця, її бані проглядалися не тільки з Подолу, а й Задніпров’я. За розмірами (площа 42м. Х 34 м.) церква поступалася тільки Софійському собору.

Оздоблення храму було розкішне. Ікони, дорогоцінний посуд, хрести Володимир вивіз із Херсонеса (стародавнє місто в Криму) як посаг за царівною Анною. Стіни розписані фресками і прикрашені мозаїчними панно, підлога викладена полив’яними плитами, вкрита мозаїкою. Інтер’єр прикрашали мармурові колони. В оздобленні було стільки мармуру, що сучасники називали її «мраморяною». Урочисто-святкова архітектура вражала прихожан, зачаровувала їхні душі.

У грудневі дні 1240 року Десятинна церква стала останнім оплотом захисників Києва від монголо-татарської орди. Тодішній правитель князь Михайло врятувався втечею, очолював оборону міста воєвода Дмитро. Його стрільці піднялися на зводи Десятинної церкви і звідти вели обстріл. Внизу зібралося чимало простолюдин (жінки, діти). Їх так було багато, що навіть намагалися розкопати підземний вихід до Дніпра. Нарешті стіни, говорить літопис, не витримали натиску людей і завалилися. Камнеметальні машини (пороки) Батия (а під Києвом було 32 пороки) завершили руйнацію будови. Київ був спалений і пограбований, його квітуча культура розорена, високе мистецтво зодчих, художників і літописців значною мірою знищене. Із 40 монументальних споруд вціліло 5-6, із 8 тисяч дворів – 200, із 50 тисяч населення – не більше 2 тисяч.

400 років Десятинна церква лежала в руїнах. У наступні століття не раз прагнули її відбудувати. На її території велися археологічні розкопки, які принесли цікаві знахідки. Наприклад, на глибині 2 м виявлено кам’яні гробниці з останками, як вважають дослідники, князя Володимира, його дружини Анни та княгині Ольги.

У 1828 році таки з’явилася Десятинна церква, але друга, бо іншої архітектури, так як будівельний проект попередньої не зберігся. Її доля також виявилася трагічною: церкву зруйнували за часів радянської влади (1936 року). Питання побудови Десятинної церкви (третьої) знову піднімалося у повоєнний час, але науковці твердять, що робити це не доцільно, так як немає жодних історичних даних про те, який вигляд вона мала насправді. Її фундамент законсервували, вказавши контури і покривши склом. Людські кістяки, знайдені археологами, поховано в братській могилі, де встановлено пам’ятний хрест з написом: «Братська могила захисників Києва, які загинули у 1240 році під час навали Батия». Нині біля старовинної забудови встановлений дерев’яний храм, поблизу в 2012 році відкрито Музей історії Десятинної церкви.

На сьогодні майбутнє Десятинної церкви не визначене, тому для нас вона лишається красивою легендою.

Пропонуємо переглянути, ще не менш цікаву статтю про історію Аннозачатіївської церкви.

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(2 Голосів)
4.7 out of 5 based on 7 votes