Аннозачатіївська церква

Є на території Києво-Печерської лаври церква не велична і не пишна, як Троїцька надбрамна чи Успенський собор, але значима для тих, хто певний у Божій силі й приходить сюди з надією та вірою. Це Аннозачатіївська церква – храм Зачаття святою праведною Анною майбутньої матері нашого Бога – Ісуса Христа – Пречистої Діви Марії.

Як мовиться в Новому Завіті, радість материнства прийшла до Анни вже в похилому віці. Вона та її чоловік Іоаким, потомок царя Давида, жили в Назареті й знані були як смиренні та благочестиві. Все їх життя було пройняте любов’ю до Бога та людей. На той час безпліддя викликало зневагу в оточуючих; це вважалося карою Божою. Тож коли одного разу Іоаким прийшов до храму, з нього почали насміхатися. Не витримавши такої наруги, старий вирішив відправитися в пустелю молитися (при цьому не їсти і не пити), аж поки Бог не почує його молитви. За терпіння, велику віру, любов до Бога та один до одного приніс їм обом Ангел радісну звістку про почуту молитву. Тепер у них має народитися донька з іменем Марія, що єврейською означало «Госпожа, Надія». Батьки дали обіцянку віддати своє дитя на службу Богу, що і виконали, коли їй виповнилося три роки. Народження дівчинки принесло щастя не тільки престарілим батькам, а й усім людям, оскільки Вона була призначена Богом стати Матір’ю Сина Божого. Незабаром Іоаким помирає у 80-літньому віці, Анна переживе його лише на 2 роки.

На будь-якому богослужінні в ім’я Богородиці обов’язково згадуються Її батьки – святі Іоаким та Анна. Їх називають Богобатьками. Як твердить Біблія, вони є головними помічниками шлюбним парам в надії позбутися безпліддя.

Тепер зрозуміла значимість появи в Києві Аннозачатіївської церкви. Знаходиться ця однокупольна споруда біля галереї, яка з’єднує Дальні та Ближні печери, а збудували її у 1679 році на пожертви жителя Печерська – Олександра Новицького. Через часті зсуви будівлю не раз укріплювали контрфорсами (вертикальна опора із зовнішнього боку стіни), що змінювало архітектуру, а також не раз реставрували. Сучасний архітектурний вигляд церкви залишився незмінним з 18 століття (проект архітектора Олександра Якушкіна, сюжетний і орнаментальний живопис – київського художника-іконописця Івана Квятковського). Церкву прикрашає дубовий, різьблений у візантійському стилі одноярусний іконостас, виконаний у Москві 1881 року за проектом архітектора П. Кудріна.

Відмітною особливістю церкви є вхід з її приміщення (по крутих сходах, які прорубили ще у 18 столітті) в підземні лабіринти Дальніх печер. А вихід вже в іншому місці. Знаменним є наявність в церкві ікон – Іверської Божої Матері та святителя Миколая, виконані у 18 ст. й передані в дар Києво-Печерській лаврі у 1988 році. Іверська ікона (назва походить від Іверської обителі на святій горі Афон) – чудотворна, її ще називають Вратарницею, так як знаходиться в Іверському монастирі над воротами як його охоронниця, бо, кажуть, не пропустить грішника у свою обитель, він падає замертво біля воріт. Відомо чимало чудотворних списків (копій) з цієї ікони, одна з них – у Аннозачатіївській церкві.

Нині Аннозачатіївська церква – це діючий храм Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Невеликий, затишний і сумирний, як і праведна Анна, чиє ім’я він носить. Тут душа знаходить блаженство, спокій, умиротворення, ніби під дахом рідного дому, в рідної матері.

Пропонуємо переглянути, ще не менш цікаву статтю про історію церкви Богородиці Пирогощої.

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
4.1 out of 5 based on 7 votes