Печери Києво-Печерської лаври

Як не дивно, а Київ таки стоїть на підземних печерах; вони зустрічаються на всій території стародавнього Києва. Цей факт був джерелом багатьох легенд. Наприклад, знаючи, що печерні ходи наявні й в інших місцях Подніпров’я, наші предки були впевнені, що цими підземними ходами можна дійти до Смоленська або Чернігова, бо вони тягнуться навіть під руслом Дніпра. І хоч у літописах вперше печери згадуються у зв’язку з появою Печерського монастиря, вчені гадають, що вони з’явилися набагато раніше 11 століття. Київські печери завжди були принадною таємницею як для іноземців, так і киян. Особливо загадковим був факт нетлінності похованих тіл. Київські ченці пов’язували його із святістю людини і святістю місця; про нього заговорили по всій Європі ще у 16 столітті.

Наприклад, Гільом Боплан (інженер Війська Польського), будучи в Києві у 40 роках 17 століття, засвідчив: «Біля монастиря, під горою, знаходяться печери, в яких (біля 1500 років) зберігаються тіла, подібно до єгипетських мумій, тільки менш чорні та менш важкі. Печери ці піщані й кам’янисті, сухі й теплі взимку, прохолодні й абсолютно сухі влітку». Він з подивом розповідав, що показували йому святого Іоанна, який викопав для себе могилу й, опустившись у неї по пояс, так і помер, але й тепер стоїть там, як живий. А ще показували мироточиві голови в чашах; миро, яке злегка виступало з черепів, казали, виліковує чимало хвороб.

Ці ж факти (17ст.) наводить у своїх записах архімандрит Павло Алеппський.

Із 17 століття з’являються відомості про те, як намагалися розкрити ці загадкові явища. Здійснімо ж і ми віртуальну екскурсію по підземному Києву!

Як відомо, на території Києво-Печерської лаври є дві окремі групи печер: Ближні та Дальні. Відстань між ними – 400м, ще й глибокий яр їх розмежовує. Загальна довжина печер перевищує 500 м, глибина – від 5 до 20 м. Відмінності між ними немає. Це довгі підземні коридори з церквами (їх три), келіями (місце проживання ченця), аркасоліями (місця, де виставляли трупи), нішами. Дві основні галереї в Ближніх печерах отримали назву вулиць: Антонієвої (засновник монастиря Антоній) та Нестерової (автор «Повісті минулих літ» Нестор, похований у печерах), Дальні печери називають Феодосієвими (другий після Антонія засновник Феодосій). І весь цей комплекс підземних споруд проіснував уже майже 1000 років!

У печерних коридорах можна побачити невеликі віконця. Там, за ними, знаходилися келії ченців, які виявили бажання усамітнитися в них і в молитвах проводити своє подальше аскетичне життя. Вони десятками років не бачили сонячного світла, а споживали тільки трохи свяченої води й проскуру, які залишав для них раз на тиждень черговий чернець. Коли ж страва залишалася недоторканою, це означало, що затворник помер. Два роки померлого не тривожили.І якщо за цей час його тіло залишалося нетлінним, старця зараховували до лику святих.

Є ще група печер, які називаються варязькими (вони ще давніші, і в них не виявили ні церков, ні аркасолій). Назву пов’язують з торговельним шляхом «із варягів у греки», який проходив по Дніпру, тому, ймовірно, у цих печерах зупинялися варязькі купці.

Для богомольців відвідини печер були священним дійством. Тут відпускалися гріхи (якщо не спіткнешся), отримували зцілення. І нині вважається, що свічка, якщо доторкнутися нею до рак, у яких спочивають мощі, вбирає в себе частину благодаті святих. Вхід у печери безкоштовний, лише свічка є символічню платою за вхід.

На сьогодні вчені розгадали таємницю нетлінних тіл і пояснюють це особливостями природних умов. Ці пояснення одразу ж розвіюються, коли, тримаючи в руках свічку із трепетним вогником, спускаєшся із завмиранням серця в підземелля, віком 1000 років, намагаючись осягнути діяння наших предків.

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(2 Голосів)
3.3 out of 5 based on 3 votes