Михайлівський Золотоверхий собор

Якщо ви захочете дізнатися, який герб у Києва, то побачите на ньому загадкову істоту: на голубому фоні зображений ангел-юнак, який тримає в руках вогняний меч і щит з хрестом на ньому. Його ім’я – Архистратиг Михайло. У православ’ї «архистратиг» означає старший воїн, «вождь воїнства Господня». Церква шанує його як захисника віри, це головний борець проти диявола і всякого беззаконня серед людей. 21 листопада православні відзначають свято Михайла-чудотворця. Кажуть, в цей день він ходить по землі у вигляді старця й перевіряє, як його шанують, і з кожним в цей день може статися якесь диво.

Архистратиг Михайло вважається небесним покровителем Києва, тому в місті є кілька скульптур з його зображенням, в тому числі й на Майдані Незалежності, та культові споруди його імені, серед яких найкращий - Михайлівський Золотоверхий собор. За легендою, явився Архистратиг Михайло князеві Святополку Ізяславовичу (це онук Ярослава Мудрого) під час бою з половцями у вигляді крилатого птаха у рицарських обладунках. На честь перемоги в цій битві у 1108 році постав Михайлівський Золотоверхий собор, так як ім’я князя у хрещенні – Михайло. Крім того, це перший на Русі храм, у якого купол замість традиційного свинцю оздоблено золотом, звідси і назва «Золотоверхий».

Розташований собор на місцевості, яка в давнину називалася Михайлівською горою, це пишний зелений мис, крутий та недоступний з боку Дніпра, а нині ця місцевість є частиною сучасного парку «Володимирська гірка». Будівля собору мала форму хрестовокупольного шестистовпного храму з трьома нефами (це поздовжні коридори). Кладка стін характерна для зодчества 11ст., так звана «мішана кладка»: ряд великих кам’яних блоків чергувався з рядом плоскої цегли-плінфи, що виготовлялася на вапняно-цем’яковому розчині.

Оздоблення мозаїкою (вівтар) та фресками (всі стіни) здійснено за зразком Успенського собору Києво-Печерської лаври. Стиль мозаїчного зображення називався «мерехтливим живописом» (смальта – дрібні кубики склоподібної маси – викладалася по сирій штукатурці). Така мозаїка своїм то затухаючим, то спалахуючим сяйвом огортала весь простір храму і зачаровувала присутніх. Роботи виконував славетний на той час архітектор і лікар Алімпій. У 18 столітті під час реставрації оздоблював фасад (облицювання, орнаменти) відомий київський архітектор Іван Григорович Барський. Тоді ж збудована дзвіниця (1720р.).

За кількістю прочан Михайлівський собор був другим у Києві, і притягувала людей його святиня – мощі Великомучениці Варвари, що не зреклася святої віри навіть під жорстокими тортурами, яким піддавали її як римский намісник, так і батько. Доставила мощі з Греції дружина князя Святополка (грецька царівна). Срібна рака під позолоченим балдахіном – святе місце для прочан. Образ її (ікона), усічена голова святої Великомучениці, був прикрашений 9 коштовними перснями - милостиве дарування різних осіб. Храмовий образ Архістратига Михайла також всипаний брильянтами. Багато можновладців ( серед них Б. Хмельницький, І. Скоропадський, І. Мазепа, Катерина ІІ, Олександр ІІ) передавали в храм свої коштовності. Богомольці намагалися обов’язково придбати тут хрестики та перстеники від святої Варвари.

У 17 столітті собор стає центром боротьби православ’я з уніатською церквою, очолив її Іов Борецький (ректор Київської братської школи, ігумен Михайлівського монастиря, який знаходився біля собору і також називався Золотоверхим), він зробив собор резиденцією православної Київської метрополії.

В роки правління більшовиків, коли руйнувалися культові споруди, не оминула лиха доля Михайлівського Золотоверхого собору. З 1919 року почалася націоналізація майна, у 1922 році ліквідували монастир. Перед знищенням собору вчені зняли фрески й передали художнім музеям, в тому числі й російським, винесли мощі, і в 1937 році унікальну пам’ятку стародавнього Києва підірвали. Наприкінці 20 століття собор вирішено відбудувати. Офіційне відкриття відбулося 1999 року, а навесні 2000 року розпочалися богослужіння. На дзвіниці встановили карильон – унікальний клавішно-дзвоновий інструмент. До 2008 р. Росія повернула взяті фрески, ікони.

Перед собором на Михайлівській площі встановили пам’ятник княгині Ольги в оточенні фігур: апостола Андрія, святих Кирила та Мефодія. І хоч собор ще чекає на повернення мощей святої Варвари, його краса вражає кожного, хто опиняється на цьому священному місці. Це одухотворена краса українського народу, його бачення світу і прагнення духовної гармонії.

Пропонуємо переглянути, ще не менш цікаву статтю про історію Кловського собору.

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
2.0 out of 5 based on 2 votes