Володимирська гірка

На вулицях нашої столиці нерідко можна почути звернення до гостей Києва: «Ви у нас вперше? А на Володимирській гірці вже були?» Серед ілюстрованих видань, присвячених столиці, обов’язково натрапляємо на фото Володимирської гірки, де серед буйної зелені виглядає велична постать князя-правителя, обернена лицем до Дніпра. А перед ним розстилаються живописні простори дніпровського берега: Подол і золоті бані його церков, хвиляста синь річки, Труханів острів, промениста Дарниця, що десь там, за обрієм, ніби виринає з небес. І здається: тут і є центр України, і вся вона повита неземною красою!

Але ж хто цей князь Володимир, чиїм ім’ям, зрозуміло, названий схил Дніпра? В історії давньоруської держави є два Володимири, які залишили світлий слід у правлінні столицею, тому, розповідаючи про пам’ятник, іноді справи одного приписують іншому. З іменем першого Володимира (прадіда) пов’язано запровадження християнства на Русі (988р.), хрещення киян. Ще за життя люди ласкаво називали його «Володимир Красне Сонечко». З іменем другого Володимира (правнука і водночас онука Ярослава Мудрого) пов’язують час останнього розквіту Київської Русі перед навалою Батия. Називали його Володимиром Мономахом (за прізвищем його матері – грецької царівни). Часи тоді були непевні: Київ стрясало від князівських міжусобиць, які вели між собою після смерті Ярослава Мудрого його діти , а потім онуки; а Володимир Мономах зумів їх зупинити і зміцнити Київ!

На Володимирській гірці ми бачимо пам’ятник Володимиру Великому (прадіду). З’явився він у Києві 1853 року і є найдавнішим пам’ятником, який зберігся в первісному вигляді. Його висота – 20,4м (постаменту – 16 м) Автори: П. Клодт (статуя), А. Тон (п’єдестал), В. Демуш-Малиновський (горельєфи). Скульптура вилита із бронзи в Росії, везли її із Санкт-Петербурга до Москви потягом, а далі возами,запряженими шестериком кіньми.

До появи пам’ятника схил називався Михайлівською горою, так як належав Михайлівському монастирю і був засаджений виноградниками. З метою укріплення дніпровського схилу від зсувів вирішили (поч. 19 ст.) влаштувати міський парк по типу швейцарських гір і вшанувати там факт хрещення Русі спорудженням каплиці. Бо, за переказами, саме тут Володимир Святославович хрестив киян. Ця ідея частково реалізувалася, так як постамент, на якому знаходиться скульптура, має форму восьмигранної каплиці (псевдовізантійський стиль). Зроблений він із цегли і облицьований чугунними плитами з горельєфами. На одному з них – зображення моменту хрещення: тривога і надія відбилися в позах киян, старих і малих; і гуртує їх під крила нової віри єпископ, фігура якого розміщена в центрі композиції.

Високо підноситься постать Володимира Великого. У лівій руці він тримає княжу шапку, у правій – великий хрест, на плечах накинутий плащ. Суворий вираз обличчя відбиває урочистість і значимість події. До того ж і хрест підсвічується електрикою (з 1895р.), а це надає символічного змісту діянням князя: народ отримав світло на шляху земного буття. На початку свого правління, будучи язичником, князь Володимир проявив жорстоку вдачу і розбещеність натури (знищив рід нареченої Рогволди, мав 800 наложниць), та, охрестившись, змінив нечестивість на благочестя: став будувати церкви, школи для дітей, полюбив книги, відмовився від наміру вести війни, здійснив багато добрих справ. За розповсюдження православної віри його зачислили до лику святих. Тепер його повне ім’я – святий рівноапостольний князь Володимир.

А парк Володимирська гірка з часом став улюбленим місцем відпочинку киян і гостей столиці. Його пам’ятник – тепер візитна картка міста. «Краще цього місця не знайти у всій Європі!» – захоплено писав відомий український письменник Іван Нечуй-Левицький. Тому Київ і Володимирська гірка – нероздільні!

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
2.3 out of 5 based on 3 votes