Лиса гора

Хоча Київ є сучасним мегаполісом, в ньому є місця, де особливо гостро відчуваєш наскільки древнім є це місто, де ніби містичним способом переносишся через віки в минуле нашої країни, до самих її витоків, в Київську Русь. Одним з таких місць є Лиса гора (“Лиска” - так лагідно називають її кияни), яка розташована на південному заході від Видубичів біля річки Либідь. До неї можна дістатися вулицями Лисогірською та Жигулівською.

За часів Київської Русі Лиса гора мала велике духовне значення. За старим слов’янським повір’ям велетенська змія обвиває всю землю, а те місце де її голова кусає хвіст знаходиться в Києві на Лисій горі. В цьому урочищі знаходилося одне з найбільших в Києві язичницьких капищ і волхви тут проводили свої обряди. Особливого значення це місце набуло після насильного насадження християнства. Лиса гора на певний час стала притулком для тих, хто не бажав відмовлятися від віри батьків. Перші підземні ходи тут зробили саме волхви. Але згодом все ж гора перейшла під владу Печерського монастиря і на ній монахи розміщували свої пасіки.

В XIX столітті Лиса гора була викуплена у церкви міською владою Києва і почала використовуватися у військових цілях. На горі було збудоване Лисогірське укріплення, де тривалий час зберігали вибухівку - піроксилін. В 1918 році там стався потужний вибух, який зруйнував частину Печерська. На початку XX століття в Лисогірському укріпленні були встановлені шибениці і було страчено більше 200 політичних в’язнів. Тому не дивно що Лису гору обходили кияни десятою дорогою, а те місце вважали нечистим та проклятим.

В 30-х роках у Лисій горі розміщувався підземний військовий завод, а після війни - ракетна частина. Лише в 70-х роках, коли гора втратила стратегічну цінність, до 1500-річчя Києва цю територію перетворили на природній парк.

Лису гору в народі поділяють на три умовні частини. Перша частина має назву Русалчин яр, так як тут розташоване озеро, в якому за повір’ям живуть русалки. Другу частину називають Відьмин яр, де за легендами збираються на шабаш відьми. А найбільша частина гори носить назву Мертвецький гай, так як там були знайденні таємничі поховання минулих століть.

Насьогодні Лиса гора стала місцем зборів неоязичників, рідновірів, толкіністів, молодіжних субкультур. Тут можна зовсім втратити відчуття часу, перенестися із гамірного ділового Києва в прадавні часи, де серед великої галявини, з обох боків якої розміщені витесані з дерева вовки-обереги, окреслене кам’яне коло у центрі якого стоїть Перун чотириликий (дерев’яний ідол, якого встановили рідновіри), а зовсім поруч великий камінь - жертовник із шматочками свіжого хлібу.

В затінку могутніх дубів, які ростуть на схилах гори, можна відпочити від шуму столиці, організувати пікнік з друзями чи, навіть, одноденний похід з наметами. Відвідавши Лису гору, ніби торкаєшся до “шматочка” справжньої, прадавньої і, навіть, містичної історії Києва.

Опубліковано: Останнє редагування: 20 травня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
5.0 out of 5 based on 1 vote