Музей театру, музики та кіномистецтва України

Чи доводилося вам хоч раз у житті побувати в ролі актора? Звичайно, ви вже перевтілювалися в нього, коли у 5-річному віці вас просили розповісти віршик; і коли у колі друзів творили танцювальні рухи під їхні схвальні вигуки. Отже, мистецтво – неодмінна природна умова душевної втіхи.

Театралізовані дійства супроводжували усе життя наших предків: від першої купелі й до прощання з померлим. Про мистецькі уподобання писав Нестор у «Повісті минулих літ» - найдавнішій історичній пам’ятці. Серед фресок Софійського собору можна побачити зображення скоморохів – мандрівних акторів. Унікальним явищем українського народу стало кобзарство. А творчість кінорежисера Олександра Довженка знають у всьому світі. Дізнатися про це глибше, а ще й побачити, почути, доторкнутися можна, переступивши поріг державного Музею театру, музики та кіномистецтва України, що розташований на території Києво-Печерської лаври.

Музей трьох муз (театр, музика, кіно) – ось так можна назвати цей єдиний за тематикою і надзвичайно цікавий мистецький заклад. Ініціаторами його в 1923 році стало мистецьке об’єднання «Березіль», яке очолював славетний Лесь Курбас. Акторів просто зобов’язали збирати різні предмети, що стосуються театру. Першими дарувальниками стали добре відомі нам актори: Марія Заньковецька, родина Старицьких, Амвросій Бучма, Іван Мар’яненко. За три роки їх налічувалося вже 20 тисяч, і з 1927 року вони почали виставлятися для публіки у колишніх монастирських лікарняних корпусах. Тодішня експозиція поділялася на 4 частини: театр шкільний (вертеп), аматорський, національний, революційний.

З 1965 року з’являються відділи музики та кіномистецтва. Саме в цей період колекція музею значно поповнилася музичними інструментами, серед яких виявилися й екзотичні: колісна ліра, козобас, сімфоніон. Всі вони у своїх провінціях були приречені на зникнення. Всього зібрано – 600, майже половина – інструменти українських кобзарів, найдавніший датується 18 століттям. Екскурсовод обов’язково розкаже про техніку виготовленя інструменту, його виконаців, продемонструє звучання. Має наш народ свого «українського Страдиварі» (славетний італійський майстер струнних інструментів), і в музеї зберігається його скрипка (1910 р.), виготовлена з дерева, яке 25 років перебувало в сушці, а покрита вона природним бурштиновим лаком золото-червоного кольору. Всередині корпуса – портрет майстра і 10 медалей, які він отримав на різних конкурсах.

Вертеп – ще одна цікава сторінка в історії театру, і побачити його можна тільки в цьому музеї. Це ляльковий театр-скринька, ляльки вирізьблені з дерева. У музеї налічуэться три вертепи: двоповерховий Галаганівський (18 ст.), Куп’янський (1829 р.), Славутинський (друга половина 19 ст). Щороку від Святого Миколая і до Стрітення у музеї відбуваються театральні дійства – вертеп оживає! І цікавість до нього не спадає!

У залах, присвячених корифеям (основоположникам) національного театру, можна побачити їх портрети, особисті речі, театральні костюми, рукописи, листи, щоденники, афіші й куточки-кабінети І. Котляревського, М. Кропивницького. Цікавинкою є «театральна скатертина», зшита з афіш, які друкувалися в той час на матеріалі з шовку. В окремому залі розповідається про Т. Г. Шевченка-театрала, який любив театр, розумівся на ньому, навіть брав участь у виставах, писав драматичні твори («Назар Стодоля»).

Двері музею ніколи не зачиняються, бо приваблюють відвідувачів різноманітні заходи: творчі зустрічі, вечори, наукові читання, круглі столи з питань мистецтва, майстер-класи, лекції, кінолекторії, виставки. Як вічно живе мистецтво, так і живучий мистецький оберіг – Театр трьох муз!

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(2 Голосів)
2.5 out of 5 based on 2 votes