Пам'ятник Ярославу Мудрому

Кажуть, значимість життя людини визначається по її смерті. А київського князя Ярослава Володимировича (978-1054) стали називати Мудрим після його смерті (через п’ять століть). Історики пояснюють появу цього додатка до імені особливим ставленням Ярослава Мудрого до книги. У літописі «Повість минулих літ є такий запис: «Ярослав же любив книги, багато їх переписав і поклав у церкві Святої Софії, яку сам збудував.» Тобто став фундатором першої бібліотеки в Київській Русі. На сьогодні її немає. Одні дослідники вважають, що вона загинула під час штурму Батиєвого війська в 1240 році (але ж вцілів сам храм!), інші – що розійшлася між найбільшими монастиряськими бібліотеками після смерті князя Ярослава. А може, і зберігається десь, хоч би і в Софійському соборі!

Славлячи князя, Нестор-літописець доповнює: «Книги – мов ріки, які напоюють собою увесь світ; це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина; ми ними втішаємося в печалі, вони – узда для тіла й душі... Хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами.» Ці слова тепер ми читаємо на стелі у вигляді кам’яної брили (скульптор Іван Кавалерідзе), яку встановили у 1969 році на відзнаку заснування першої відомої на наших землях бібліотеці на території Софійського собору.

Ярослав Володимирович – це також мудрий дипломат, будівничий, законодавець. Київська Русь найбільшого розквіту досягла саме в роки його правління (1034-1054). Розширилися кордони володінь держави (від Балтійського до Чорного морів, від Оки до Карпатських гір), розгромлено печенігів, він поріднився сімейними зв’язками з багатьма державами Європи, місто зарясніло монастирями та церквами (понад 400) і тоді його стали називати «золотоверхим». На місці перемоги над печенігами воздвиг диво світової архітектури - Софійський собор, укріпив місто Золотими воротами, а збірник норм давньоруського права «Руська правда» став свідченням політичної могутності держави. Часи Ярослава залишилися на багато століть взірцем князювання і світлою щасливою добою в житті нашої країни.

Пам’ятник Ярославу Мудрому в Києві має два однакові варіанти: біля Золотих воріт у сквері та на Андріївському узвозі. Виготовлений він за невеличким станковим ескізом скульптора і драматурга Івана Кавалерідзе вже після його смерті й встановлено у 1997 році (скульптори: В. Сівко, М. Білик, В. Редько, В. Чепелик, архітектор М. Кислий). Поза київського князя дещо театралізована, скульптор І. Кавалерідзе полюбляв використовувати сценічні образи. Князь сів роздивитися макет Софійського собору, але його бажання по-швидше побачити свою заповітну мрію навсправжки таке велике, і саме до збудованого собору спрямований погляд князя Ярослава, що, здається, храм виростає перед нашими очима з його мрії. А рух руки такий промовистий: ось мій подарунок вам, нащадки, хоч дехто вбачає в ньому «торт» й іронічно про це говорить, але «мій торт» - Вічний!!!

Стоїть бронзовий пам’ятник Ярославу Мудрому біля Золотих воріт на штучному курганоподібному земляному насипі, до його гранітного постаменту можна піднятися гранітними сходами. А на Андріївському узвозі знаходиться макет цього ж пам’ятника біля будиночка його автора. Є ще у Києві вулиця Ярославів вал. Виникла вона як дорога попід міським валом, що був насипаний за часів великого київського князя Ярослава Мудрого.

І жива пам’ять наша про славні діла давньоруського князя. Ось промовистий факт: коли в 2008 році за проектом телеканалу «Інтер» «Великі українці» запропонували глядачам визначити «великих українців», то українцем під №1 виявився Ярослав Мудрий!

Опубліковано: Останнє редагування: 13 липня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
2.7 out of 5 based on 3 votes