Пам'ятник Магдебурзького права

Традиційно найстарішим і фактично першим пам’ятником у Києві є монумент на честь повернення місту Магдебурзького права. Це символ свободи і людської гідності, і те, що такий пам’ятник з’явився першим, свідчить про значимість волі в життєдіяльності людини. Бо що є важливішим для кожного з нас, крім життя? Воно має бути повноцінним, щоб кожен зумів реалізувати своє перебування на цій Богом даній Землі.

Як же з’явився пам’ятник Магдебурзькому праву в Києві?

Із шкільних підручників з історії добре всім відомо про те, як у 13 столітті (близько 1235р.) в німецькому місті Магдебурзі було запроваджено міське самоврядування. В чому воно полягало? Якщо до того війт (людина, яка очолювала міську чи сільську громаду) передавав свою посаду в спадок, то тепер він ставав виборним. Для допомоги йому обирався магістрат (міська рада, члени магістрату - бурмістри), куди мав право бути обраним кожен з купців чи ремісників. Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів і функції міського самоуправління, суду, купецьких об’єднань, цехів; регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за злочини. Мешканці поселень юридично ставали вільними людьми. Тепер вони вже не підпорядковувалися волі місцевого феодала. Із загальнодержавних повинностей головною залишалася військова. Отже, магдебурзьке право – це правова система міського самоврядування у Центральній Європі.

У 13-14 століттях цей устрій поширився в Польщі, Чехії, Угорщині, Білорусії, Литві, в німецьких колоніях Галичини. Будучи в цей час під господством Польщі та Литви, українські міста теж отримували це право, і до кінця 18 ст. його мали майже всі міста і містечка України. Найзаможніша київська верхівка з метою розширення своїх політичних прав і визволення з-під влади воєводи та його урядовців не раз зверталася до великого литовського князя з проханням про надання Києву магдебурзького права, і воно з’явилося у жителів міста в 1499 році. У зв’язку з ліквідацією автономії України, у 1781 році його відмінили. І коли 1802 року магдебурзька правова система була повернена київським мешканцям , їхній радості не було меж. Три дні не стихали бали та сяяла ілюмінація, а потім прості мешканці досить швидко зібрали 10 тисяч рублів на будівництво каплиці й пам’ятника з фонтаном, і вже 15 серпня 1802 року над джерелом (місце спорудження пам’ятника) був освячений павільйон. Згодом магдебурзьке право кияни таки втратили: воно було офіційно скасовано за наказом Миколи І у всіх містах України (крім Києва) 1831 р, а в 1835р. – і в Києві.

А що сталося з пам’ятником? Адже він нагадував про важливу подію в житті міста! За наказом російського уряду його перейменували. Тепер він став називатися «Пам’ятник хрещення Русі» або «Нижній пам’ятник Святому Володимиру» (нижній, бо розташований біля підніжжя Володимирської гірки, де височить скульптурна постать Володимира Великого). Провести перейменування було не складно, бо споруджений він був біля Хрещатицького джерела. За легендою, тут князь Володимир спочатку охрестив 12 своїх синів, звідси й почалося ширитися християнство по всій Русі. На місці джерела викопали криницю (1857р.), довгий час вода його вважалася священною (поки стала непридатною), щороку з 1804 року митрополит проводив сюди хресні ходи (урочиста церковна хода з великим хрестом, іконами і хоругвами) з метою освячення води. Вчені вважають, що Хрещатицьке джерело не втрачено остаточно, про це свідчать грунтовні води, отже, його можна відновити.

Скульптурне зображення емоційного піднесення киян 1802 року , коли місту повернули магдебурзьке право, підкреслено символічне. Це гладкий стовбур колони висотою 18 метрів, яка вгорі звужувалася і завершувалася круглим шаром із хрестом. У римській архітектурі система таких колон називалася тосканським ордером. Зовні вони виглядали міцними і значимими, тому й символізували міць і силу. Архітектор Андрій Меленський, який здійснював проект, відчув душевний стан своїх земляків і знайшов правильне рішення: висока колона – як висока у своїх прагненнях вільна людина, вона піднімається аж до небес, якщо стає творцем життя.

Стоїть колона на постаменті висотою 5 метрів. Це три арки на цегляній основі. Всередині – чаша (восьмигранний басейн з фонтаном), яка наповнювалася водою з джерела. Була ще й капличка, яку зруйнували в радянський період (як і хрест на колоні, який відновили в роки Незалежності України). Напис на постаменті після 1835 року стерли, нині його теж відновлено: «Пам’ятник на відзнаку повернення Києву Магдебурзького права. Споруджено 1802 р.».

Сьогодні старовинний пам’ятник потребує реставрації, а всі путівники запрошують до нього туристів і паломників. Урочисто-гордо піднявшись вгору, він мовчазно звертається до нас: все матеріальне можна зруйнувати, стерти, але прагнення народу до волі не знищити ніколи, адже це духовна висота, якої не досягнув ще жоден завойовник!

Опубліковано: Останнє редагування: 28 травня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
4.0 out of 5 based on 1 vote