Маріїнський палац

Перлина української архітектури, перлина всієї України – ось так з гордістю характеризують кияни Маріїнський палац, що знаходиться поряд з будинком Верховної Ради у парковій зоні на березі Дніпра. Можливо, саме таким бачила його замовниця палацу – дочка Петра І, Єлизавета Петрівна, бо споруджувався він за зразком подібного палацу в Підмоков’ї (проект придворного архітектора Растреллі). Перебуваючи в Києві (1744р) з паломницькою місією, імператриця Єлизавета уподобала це покрите пишною зеленню місце з чаруючим краєвидом на Дніпро: блакитна широчінь річки, лазурове піднебесся, лагідне тепло сонячних променів – вічна Божественна краса!

Отож 1750 року з’явився Царський палац, як називали його протягом двох століть. Керував будівництвом зодчий І. Мічурін, учень Растреллі. Це композиція з трьох корпусів: двоповерховий центральний і два одноповерхові бічні флігелі. На першому приземленому поверсі знаходилися службові приміщення, на другому – 28 царських кімнат. Різнокольорові шовкові шпалери в позолочених рамах, венеціанські дзеркала, позолочений вигадливий орнамент на карнизах і проймах дверей, паркетна підлога із цінних порід дерева, настінний живопис, нарешті, люстри і високохудожні меблі – все це мало створювати враження вишуканості, що і вимагав стиль бароко: парадність, урочистість, пишність. Крім того, особливу роль за вимогою стилю надавалося домінуючому кольору в кожній окремій кімнаті. Через те є у палаці Білий зал, Зелена вітальня, Голуба вітальня. З вестибюлю на другий поверх ведуть мармурові сходи, покриті темно-червоним килимом, що теж підкреслює урочистість.

У бароковому стилі оформлено й фасад: на бірюзових площинах стін білий декор, темно-зелені капітелі (верхня частина колон), жовті пілястри (виступ у стіні, що умовно зображає колону), обрамлені вікна, балюстради під вікнами (огорожа з фігурних стовпчиків). Малюнок зелених насаджень, фонтани із скульптурними композиціями, ажурна огорожа довершують будівлю, гідну для прийому королів та Президентів, бо вона – одна з найкрасивіших у нашій столиці.

Як же склалася доля палацу? Він справді став улюбленим у царської родини кількох поколінь. Імператриці Єлизаветі так і не довелося побувати у новозбудованому палаці. Його першим господарем став генерал-губернатор Малоросії П. Рум’янцев-Задунайський, а 1787 року він приймав тут Катерину ІІ. В роки війни 1812 року в палаці (в його залишках) розміщувався шпиталь, казарми, так як будівля значно була пошкоджена в результаті пожежі (згорів увесь дерев’яний 2 поверх).

Відбудувати, повернути первісний вигляд (реставрація 1868р К. Маєвського і О. Шіле)) взялася дружина Олександра ІІ – Марія Олександрівна, вона ж виділила власні кошти для закладин парку (1874р), звідси походить і назва «Маріїнський» – парку та палацу. Перебувала тут ще одна імператриця, і теж Марія – дружина Олександра ІІІ. Це були роки першої світової війни (1914 р.), і Марія Федорівна опікувалася пораненими, керувала роботою шпиталів, санаторіїв; тут і зустріла звістку про страту свого сина Миколи ІІ.

У всі роки свого існування Маріїнський (Царський) палац був київською резиденцією (місце перебування високопоставлених осіб) царської родини. З 1949 року він стає місцем урочистих прийомів уряду, з 1991 року це офіційна церемоніальна резиденція Президента України. У 2001 році український Президент приймав тут Папу Римського Іоанна Павла ІІ.

Під час останньої реставрації палацу (1979-1982 рр.) інтер’єр був стилізований відповідно стилю за ескізами Б. Растреллі. Нині реставраційні роботи продовжуються, і, як стверджують ЗМІ, після їх завершення усі бажаючі зможуть побувати тут на екскурсії.

До зустрічі, Маріїнський палаце!

Опубліковано: Останнє редагування: 21 травня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(1 Голос)
2.5 out of 5 based on 4 votes