Дім вдови, що плаче

Не раз нам доводилося слухати звернення Президента до свого народу. А де розташована президентська телестудія? Виявляється, що знаходиться вона біля Будинку з химерами і теж в особливій будівлі, яка вважається пам’ятником архітектури місцевого значення, ще й має поетичну назву – «Дім невтішної вдови». Одразу постає питання: звідки така назва? На жаль, фактичних підтверджень їй немає, швидше всього людська уява пов’язала фасадне барельєфне зображення сумної жінки, у якої під час дощу течуть по щоках сльози, з красивим вимислом.

Залюблені у своє місто кияни, любителі старовини, розкажуть вам легенду про закохану пару, яку розлучила смерть коханого. Господиня будинку теж проживала тут удовою кілька років, невтішно тужачи за чоловіком, – от і казали, що дім набрався її сліз.

Насправді, цей двоповерховий будинок споруджений 1908 року на замовлення полтавського купця Сергія Аршавського (про це свідчить над правим балконом монограма з його ініціалів – «С. А.»). Проектував будинок у стилі раннього модерну головний архітектор Києва Едуард Брадтман. На початку 20 століття цю споруду сприймали як шедевр зодчества через свою оригінальність і неповторність. Усі чотири фасади мають окремий зовнішній вигляд (у будинку 2 парадні входи: на вулицю Лютеранську і на вулицю Банкову). Приваблює гранітне декоративне облицювання стін під руст (грубо обтесаний камінь): це блоки штучного каменю, лабрадорит, сірий граніт, прикраси із жовтої цегли, оливкова керамічна плитка. Фасади розділені ризалітами (виступи за лінію фасаду на всю висоту будинку), прикрасою є французькі балкони, цементні наличники вікон, і найпримітніша деталь, яка дала назву будинку, - овальний фронтон з головою медузи, обрамленої віночком із кленового листя. Це зображення і називають «невтішною вдовою». Спеціальний резервуар на даху сполучений з очима скульптурного зображення – от і котять сльози по її щоках під час дощу. Але таке прозаїчне пояснення не знімає з будинку красивої і романтичної таємниці. Доповненням стилю модерну стали ковані ворота з оригінальним геометричним малюнком, ажурна огорожа ( раніше вона була прозорою). Приємним дивом є затишний зелений оазис у внутрішньому дворі, де чимало листяних дерев, ялини, обрамлений гранітом фонтан-ставок, на якому зображений глиняний лебідь.

Деякий час родина Аршавського проживала на першому поверсі в 10 кімнатах, а другий поверх (теж із 10 кімнат) здавали в оренду. Та утримання будинку, кредитні виплати все ж виявилися непомірними для господаря, тому його продали 1913 року крупному підприємцю (мав ще кілька будинків у Києві) Тев’є Апшейну. Після його смерті там залишилися жити родина сина і дружина, тепер уже невтішна вдова, аж до 1918 року, коли будинок був націоналізований.

Тепер Дім став прихистком радянських установ, і, нарешті, перейшов у власність ЦК Компартії України. Тут працювала адміністрація Президентів Л. Кравчука і Л. Кучми. А нині це одна із офіційних резиденцій Президента (з 1994р.), де перебувають високоповажні гості та зарубіжні делегації на його запрошення. Є тут кабінети для роботи гостей і сауна в підвалі, камінна зала, приймальня й робочий кабінет Президента, а ще, як повідомлялося спочатку, робоча телестудія, інтер’єр якої стилізований мозаїкою під епоху Київської Русі, тут же антикварний стіл, годинник. А в залі державних заходів – булава, інкрустована дорогоцінним камінням, печатка Президента. У цій залі проходив історичний самміт Україна – ЄС.

З 2007 року будинок став доступний журналістам. Він запрошує і вас подивуватися прекрасній таємниці цієї кам’яної ікони, тільки з однією умовою: коли пливуть над Києвом пухнасті сіро-білі хмарки, а потім плачуть разом з невтішною Вдовою.

Опубліковано: Останнє редагування: 21 травня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(2 Голосів)
4.7 out of 5 based on 3 votes