Будинок з химерами Городецького

Кияни кажуть: «Якщо ви не бачили Будинку з химерами, ви не були в Києві». Як же з’явився цей будинок у місті та хто його автор? Справжній витвір мистецтва завжди віддзеркалює духовне багатство та обставини життя свого автора. А так як архітектура – це музика в камені, то музикою душі Городецького став його будинок у стилі модерну. А було це так.

Придбавши задешево ділянку землі на крутому схилі Печерська, Владислав Городецький (поляк за походженням, освіту отримав у Петербурзькій академії) вирішив спорудити прибутковий дім (тобто здавати квартири в аренду), в тому числі виділити в цьому домі квартиру для своєї родини. Друзям-архітекторам ідея видалася неймовірною: кількаповерховий дім на крутому схилі, на березі колишнього Козиного болота?! Та Городецький любив ризикувати (недаремно його вважали авантюристом), не відступив і цього разу, уклавши з друзями парі, яке, зрозуміло, виграв, бо будинок таки з’явився, і досить швидко – через 2 роки (1901-1903 рр). Планувався він без зовнішніх прикрас. Але якраз у цей період будівельне виробництво переживало черговий кризис , який торкався бюджету архітектора як акціонера цементного заводу «Тон». Городецький усвідомлював: зовнішні прикраси привернуть увагу майбутніх арендарів квартир і стануть рекламою бетону. Так і сталося. Для виконання бетонних скульптур за власними ескізами, які виливалися на власному заводі, запросив друга – італійського скульптора Еліо Саля.

Скульптурними прикрасами як на фасаді, так і всередині приміщення стали мешканці тваринного світу, підземних і небесних широт. На стінах – бетонні голови носорогів, жираф, левів, крокодилів, антилоп; на даху – гігантські жаби, морські чудовиська та дельфіни, орли, нереїди (морська дівчина) із ланцюгами замість волосся; хоботи слонів виконують роль водостічних труб, з різних боків сповзають удави.

Подібні прикраси використані в інтер’єрі. Переступивши поріг будинку, опиняєшся в холі ніби в підводному царстві, із стелі звисає люстра-восьминіг, а перламутрові мушлі (насправді це бетон, покритий перламутором) виглядають чарівно-крихкими. Піднімаючись мармуровими сходами, всюди натрапляєш на мисливські трофеї: вони розвішані гірляндами по стінах чи зображені на них як фрески.

Вибір цих скульптурних зображень не випадковий, це вияв хобі Городецького. Якраз під час зведення будівлі він мріяв про сафарі – полювання серед дикої природи у Східній Африці. Мрія, реалізована у бетоні, здійснилася в 1911 році. Та обійшлася вона архітектору-мисливцю надто дорого: довелося здати дім у заставу, а потім і продати. Таким чином, проживши в Києві 30 років, Городецький 1920 року назавжди покинув місто, залишивши, кажуть, майбутнім мешканцям дому закляття – провал у їхній діяльності.

Химерним виявився будинок і щодо запланованих приміщень. Наприклад, освітлення оформлено у формі каруселі. Зрання сонячне проміння пронизує службові приміщення, по обіді заглядає в робочий кабінет архітектора, а увечері приймає гостей у бенкетному залі. Ще приклад: фасад складається з трьох поверхів, а на зворотній стороні будинку бачимо 6 поверхів. Ще на першому поверсі заплановано винний погріб, стайня для екіпажів коней і навіть корівник, щоб поїти мешканців свіжим молоком. У дворі – штучне озеро, фонтани, сад з альпійською гіркою.

Із зміною господаря у будинку перебуло чимало установ. Нині це Мала резиденція Президента, яка викоритовується для прийому послів, переговорів, брифінгів (виступ для представників ЗМІ), вручення вірчих грамот, підписання документів і т. п..

Щосуботи у будинку проводяться екскурсії невеликими групами. Отже, є можливість подивуватися химерам архітектора. А може, ви розкриєте глибини людської душі, яка завжди прагне краси – кращої, ніж бачить її на Землі, і Городецькому таки вдалося створити цю неземну красу!

Опубліковано: Останнє редагування: 21 травня 2015
Дякуємо за перегляд! Зробіть свою оцінку та поділіться з друзями
(2 Голосів)
2.5 out of 5 based on 2 votes